Tag Archives: переклади

Хто часто читає мій блог, той знає, що час від часу я знайомлю читачів з італійською музикою, зокрема з перекладами пісень.
Сьогодні я вас ознайомлю з піснею славнозвісного і неперевершеного Адріано Челентано – «Arcobaleno» (Веселка).
Ця пісня вже доволі давня (1999 рік), однак вона настільки чуттєва і витончена, що мабуть кожен хто чує її і розуміє про що вона – проймається цими відчуттями. Саме тому хочу вам її перекласти – щоб і ви пройнялись душевністю цієї Веселки.
Нещодавно серед ночі у рубриці «Оксамитова ніч» на Львівській хвилі вона лунала. Вона застала мене зненацька, тож зовсім несподівано для себе, почувши її, я просто розплакалась не в змозі втамувати схлипування.
Також одна із причин, чому я викладаю вам тут її переклад – бо після прослуховування по радіо почала шукати її в інтернеті і натрапивши на різні москальські переклади мене шляк трафиф і я вирішила, що викладу україномовний переклад, аби комусь не попадались на очі ті бздури.
Направду кажучи, пісня доволі непроста – вона про друга. Про померлого друга, якщо точніше. Автором слів являється Могол (відомий італійський пісняр) присвята пісні – музиканту Лучіо Баттісті, другові Челентано і Могола, якого спіткала передчасна смерть.
Особливість цієї пісні в тому, що слова співаються не про померлого друга, а від імені померлого друга. «Я вирушив настільки несподівано»… Життя прирівнюється до важких валіз, які врешті-решт можна віднести геть з полегшенням. І нам говориться, що померлого все ще можна відчути поряд: у щебетанні птахів, у голосах щирих людей, але найбільше у тиші. Read the rest of this entry →

В п’ятницю, приблизно о 8:30 ранку, на частотах моєї улюбленої «Львівської хвилі» прозвучала неперевершена пісня італійською “L’immensità”. Потім я помітила у соц.мережах, що чимало людей запитують і шукають що ж то звучало. О! це велична пісня в історії італійської музики, тому як подарунок сьогодні я вам про неї розповім, і як бонус для читачів, перекладу її на українську мову.
Одразу зазначу, що на «Львівській хвилі» прозвучала остання версія пісні, 2015-го року, у виконанні Джанни Нанніні (на початку вона і каже, що вперше почула цю пісню в юному віці) Тож це виконання її власне трактування композиції, приурочене до фестивалю Санремо, на якому ця пісня вперше і прозвучала у 1967 році. Але тут ми розглянемо саме оригінал, який здається мені найбільш чуйним серед усіх виконань.
Її автором і першим виконавцем є Дон Бакі (справжнє ім’я Альдо Капоні), який разом із Джоні Дореллі (Джорджо Ґуіді) виконав її на фестивалі.
В італійській слово «immensità» може мати кілька значень – безмежність, неосяжність, безкінечність. З першого слухання може видатись, що пісня про самотню людину, яка шукає свою половинку, однак автор зазначив, що ця пісня є його «ода Богові». Погляньмо чому. Read the rest of this entry →

Перекладач – це така професія, якої навчитись важко. В економіці ви вивчите низку законів, документів, ввійдете у суть функціонування справ і все буде ок. Так і в багатьох інших професіях – можна навчитись, хтось вас може навчати і підказувати. А от перекладати ніхто не навчить, це просто потрібно вміти. Це вже суто питання складу мозку.
Для багатьох моїх колег усний послідовний переклад – страшніше смерті. Він ставить під питання ваші перекладацькі здібності, адже у письмовому ви завжди можете проконсультуватись зі словником, перечитати, поправити помилки, тут же часу на виправлення нема, все відбувається миттєво і слова мають перекладатись теж миттєво, без роздумів.
Найкраще цього досягнути вимкнувши мозок і віддавшись тексту сповна, хоч цього важко досягнути, цей навик приходить з часом.
Найкраще, що можна зробити аби добре перекладати – постійно тренуватись. Це як спорт і тут важливо підтримувати “форму”. Навіть у повсякденному житті ви маєте бути готові до перекладу, тому можна навіть перекладати свої думки. Read the rest of this entry →

У мене був шалено божевільний тиждень, в останні дні можна було просто розірватись…
Окрім роботи, я взялась підписувати обхідний лист в універі для отримання диплому і проходити медогляд в поліклініці задля довідки. Нервів мені на то все пішло море і це ще не кінець…
І от в середу мені зателефонували і запропонували попрацювати італо-російським перекладачем на переговорах щодо хімічного виробництва.
До речі, цікавий курйоз трапився саме коли мені повідомляли про цю роботу: я власне проходила медогляд в поліклініці і сиділа в черзі до гінеколога, дзвінок, поганий зв’язок говорю дещо голосно і під час діалогу з начальницею звучить фраза:
– уточніть, вони мене хочуть замовити лише на завтрашній вечір чи мене замовляють також на наступний день? – піднімаю очі і бачу як вся черга на мене витріщається. Далі медсестра, що була в коридорі підходить до мене і каже:
– дівчино, а Вам хоч 18 є?
– мені 20.
І вона пошепки каже: «така молода, а вже» – мене знову не до тієї професії зарахували! Люди, чому ви так одразу погано думаєте! Read the rest of this entry →

Траплялось, що завдяки моїй роботі я почувалась такою собі повією, що банально надає інтелектуальні послуги. Адже в принципі, я торгую моїми знаннями, продаю їх, встановлюючи ціну і ба більше – оскільки викладач-репетитор виїжджаю «на виклики».
Думку про повію мені підштовхнув один цікавий випадок в марштруці. Телефонний дзвінок від людини, що знайшла мою анкету репетитора в інтернеті і дзвонить аби запитати умови, розцінки. Діалог на кшталт:
– скажіть будь ласка свій вік? З дорослими заняття тривають довше, десь так півтори години, заняття підбираються індивідуально до Ваших потреб… зазвичай клієнтів я приймаю у себе вдома, якщо Ви хочете аби я приїжджала до Вас це буде дорожче, розцінки за годину…
І тут я зауважую, що якийсь мужик стоїть поруч, шоковано позирає на мене і змірює мене поглядом. Я ще спочатку здивувалась, але зрозуміла в чому річ, звісно на які думки його наштовхнули слова про «клієнтів на дому», «з дорослими довше», «до вас дорожче» і все таке, бідолашний мужик мабуть мене не до тієї професії відніс 🙂 Read the rest of this entry →

Агов! Скажіть будь ласка, який ваш улюблений фільм? А улюблена книга? А технікою якого виробництва ви користуєтесь? (можливо доводилось читати інструкції до цієї техніки…)
Можливо чимало з вас серед згаданих пунктів перелічили щось іноземне. І знаєте, що я вам скажу, мої любі? До більшості з вас те, що вам так подобається, дійшло у вигляді перекладу. Перекладу, вловлюєте? Поки вам ліньки вчити якісь мови і ви все хочете читати-дивитись своєю рідною, є людина яка годинами сидить за словниками, тарабанить на клавіатурі якийсь текст і плавить свій мозок від різноманітних тематик. І я вам скажу більше – ця людина, що вносить у цей світ таку вагому річ як переклад отримує здебільшого досить таки мізерну платню.
Чи можливо, щоб у настільки глобалізованому світі, де співпраця людей різних країн тісно переплітається і постійно виникає потреба щось перекладати з однієї мови на іншу, до перекладачів ставились досить таки зневажливо, стверджуючи наче вони зажерлись і вимагають надмірної платні?
Клієнт одвічно хоче зекономити, агенція одвічно хоче заробити, а перекладач, що виконує усю брудну роботу повинен працювати за безцінь. Read the rest of this entry →

До мене звернувся український священник, що проживає в Італії з проханням виконати переклад однієї української молитви, оскільки організовується літургія, в якій приймуть участь священники України та Італії з молебенем за мир в Україні.
Безперечно мені це видалось цікавим, оскільки я вже хоч і не емігрантка, та все ж душевно почуваюсь частиною нашої української діаспори беллунезе, та і переклад молитви цікавий досвід для мого фаху.
Отож, виконавши переклад вирішую розмістити його в себе на блозі, раптом ще комусь з українських емігрантів в Італії знадобиться. Додаю також текст оригіналу.

Молитва митрополита Андрея Шептицького
за кращу долю українського народу

Read the rest of this entry →

Я б хотіла надати Вашому огляду три листи, – два з них написані мені, один написаний мною. Вони перекладені з італійської. Далі я вам скажу від кого вони. Отож:

Дорогенька, я думаю часто про тебе (і про вас), з великим хвилюванням і великим захопленням.
Я завжди очікую твоїх новин. Вітання тобі і всім українським жінкам, і бажаю щоб ви знайшли шлях до свободи і справжнього миру для вас і ваших рідних. Обіймаю.
08.03.2014

Read the rest of this entry →

Мої італійські друзі наткнулись на пісню “Никогда мы не будем братьями“, на них справили враження і музика, і саме виконання, тож попросили мене перекласти слова, які їх теж вразили. Вирішила опублікувати переклад тут, якщо і хтось інший забажає ознайомитись.
Автор вірша – Анастасія Дмитрук, перегляньте її youtube канал, вірші дійсно чудові.
А от і текст пісні та її переклад:

Read the rest of this entry →

Гадаю, що стан, який я буду тут описувати притаманний зараз багатьом.
Отож, що таке інформаційна наркозалежність в наші дні – це потреба постійного перечитування новин, стрічок у соц.меражах і розпитування інформації у знайомих стосовно усіх подій в країні.
Залишатись осторонь ситуації дійсно важко, тож я кожну вільну хвилину або слухаю радіо, або заходжу в Інтернет через телефон і вже давно вечеряю лиш у супроводженні телеканалу, що транслює новини.
При настанні кожної вільної хвилини охоплює думка: «що нового? що відбувається?» і знову вчитуєшся…
Не знаю як ви, але в мене читання новин на цьому не зупиняється, не лише так черпаєш звістки. Read the rest of this entry →

Колись, в маленькому віці щоліта я приїжджала до бабці з дідом в село. Часто  вечорами бабця сиділа в кріслі, робила ще якусь дрібну роботу і поволі засинала. Я її будила і казала нехай лягає спати і одного разу бабця мені сказала: «такий сон чимось солодший, аніж в ліжку».
Я тоді тих слів не зрозуміла і думала собі: «ну як таке можна казати? Якийсь незручний сон закімаривши на кріслі, аніж гарно розлягтись на ліжку».
І от минули роки… мені ще далеко до віку бабці, але ці слова я встигла вже зрозуміти. Read the rest of this entry →

Вірш цієї людини «зачепив за живе». Тому захотілось розповсюдити його аудиторію та донести його до відома моїх іноземних друзів. З дозволу авторки – Ольги Перехрест, я виконала переклад вірша «Здраствуй, мамо, я – екстреміст». Вийшло так:

Read the rest of this entry →

Марко, я, Колет та Майкл

Горло заговорило і то був дебют. Але по порядку.
Горло я полоскала теплою водою зі сіллю, подекуди теплим ромашковим чаєм. Окрім того споживала багато меду (в чаї і навіть так), також допомогли спеціальні льодяники.
У вівторок вранці, 1-го жовтня щойно розплющивши очі я заговорила. Голос був! Чіткий і без хрипоти. Отож одягнувшись я поїхала в «до чорта на кулічики», тобто аж в готель «Рамада», що у Зимній Воді.
У тамтешньому конференц-залі проводився семінар провідного стиліста Майкла Маренко. Прийшла, познайомили і одразу до справи. Почали обговорювати найдрібніші організаційні питання, про що йтиме мова, на що зосереджуватись.
«Запам’ятай, ти – моя тінь. Для тебе не буде існувати нікого крім мене, я ходжу, а ти за мною. Я буду твоїми очима, а ти моїми вухами і ротом. На сьогодні ми з тобою одне-єдине, ти не маєш звертати увагу ні на кого, окрім того, що я кажу.» Read the rest of this entry →

Єдиний закон, яки має ефективність наді мною – то закон підлості.
До цієї події готувались від квітня місяця. Я знала, що між усіх кандидатур обирають саме мене, що звісно не могло не тішити.
Важливість цієї події хвилює не лише для клієнтів-замовників, не лише мою начальницю, а весь офіс в цілому. Дійшло до того, що навіть в п’ятницю о 21 вечора зі мною зустрілась менеджер лиш би передати матеріал згідно якого я маю підготуватись. Йдеться про переклад. Серйозний, важливий послідовний переклад. Вісім годин роботи два дні поспіль послідовно перекладати, для мене як для перекладача це безумовно важливо. Read the rest of this entry →

Якщо коли-небудь комусь знадобиться така процедура як нострифікація, подаю детальний опис «для чайників», як людина, що сама з нею мала справу. (Власне кажучи саме вона і була головною причиною поїздки в Київ).
Насамперед, що таке «нострифікація» – це процедура визнання еквівалентності іноземного документа про освіту в Україні. На хлопський розум: якщо маєте диплом отриманий закордоном в Україні така цяця недійсна (фігня, що мій італійський диплом визнається у більшості країн світу, ненька Україна його не признає), а отже, щоб він був дійсним і я могла тут спокійно продовжувати навчання на законних підставах треба його підтвердити. От якраз щоб визнати Український мін.освіти має видати вам до нього свій сертифікат, після того як: подивиться на ваш диплом, погуглить чи такий освітній заклад справді існує, чи ваша спеціальність дійсна (в моєму випадку бухгалтер) і звісно за це все отримає таку досить немаленьку оплату (тарифи вартості процедури залежать від строків розгляду ваших документів).
Тепер опис процедури. Read the rest of this entry →

Як і застерігала напишу окрему публікацію про те, яку роботу мені довелось виконувати наприкінці минулого тижня. Точніше напишу стільки скільки мені дозволяє це зробити професійна таємниця. Але для цього варто дещо зазначити.
В цьому світі є таке поняття як «формальність». Не вдаряючись надто сильно в його значення можна просто стверджувати, що воно займає значну суть усього нашого життя. Куди не глянь – усюди формальності. Дії, які виконують просто так, хоч нікому воно й непотрібно, але щось каже, що таке треба зробити, бо то – свята формальність, якої мус дотримуватись. На цьому перервусь і повернусь до згаданої купи роботи. Read the rest of this entry →

Як і обіцяла, продовжую оповідати деякі деталі роботи перекладача.
Переклади – річ не проста і подекуди навіть небезпечна.
Річ в тім, що перекладач – це людина, через котру проходить потік інформації, бо якщо перекладати якісь свідоцтва про одруження це сама банальність, то деякі речі, що потрапляють в руки мають зовсім небанальний зміст і мені не забувають грубим голосом нагадати: «надіюсь Ви розумієте, що про те, що переклали язик треба тримати за зубами.» В мене вже були випадки коли до моїх рук потрапляли документації, які мають вагомість на міжнародному рівні, тому їх зміст після перекладу і щоб не мати в майбутньому проблем, зі своєї пам’яті намагаюсь “стирати”. Read the rest of this entry →

На блозі, який я регулярно читаю нещодавно була стаття «Пошук роботи програмістом». Чомусь вона надихнула мене написати про мою роботу.
Це звісно не програмування і порад я комусь навряд чи зможу дати, але раптом кому стане в пригоді.
Насамперед зазначу, що для пошуку роботи я сильно не “напрягалась”, вона так би мовити мене сама знайшла, але все по порядку. Отож, рік тому я повернулась жити в Україну з Італії. Так зразу я не думала про роботу, бо треба було узгодити всякі інші бюрократичні питання з продовженням навчання в університеті.
Але одного вечора мені написав мій найкращий друг:
«Олька, на днях тобі може дзвонити така-то людина, вона працює в мовному агентстві, я дав про тебе хороші рекомендації і тобою зацікавились. Дивись потім сама що й до чого.»
На другий день мені зателефонували – мовляв головний менеджер такого-то агентства, нам про вас сказав такий-то, могли б розглядати співпрацю з Вами, чи не хотіли Ви б надіслати нам Ваше резюме? Read the rest of this entry →

Згідно загально прийнятих умов – якісні переклади мають виконуватись кількістю не більше п’яти сторінок на добу (саме 24 години).
Сьогодні я побила всі можливі рекорди – вісім з половиною годин безперервної, нічної праці, і того – 21 сторінка перекладу.
Терміновий переклад на нагальну вимогу високо стоячих інстанцій… тримайте, нелюди!
Коли подзвонила начальниці, що здаю роботу, вона мені: «Олінька, ти заслуговуєш на медаль!».
Не треба медалей… Я хочу тільки обняти мою подушечку…
12.04.2013

Ольга Врублевська

Нещодавно зловила себе на думці, що люди – геніальні. Так-так, у кожного з них в голові є закладені унікальні математичні здібності. Цей дивовижний калькулятор здатний з неймовірною швидкістю виконати навіть найскладніші математичні підрахунки. Біда лиш в тім, що цей калькулятор активується лишень коли треба порахувати гроші інших, а весь інший час банально вимкнений. Read the rest of this entry →

Ви коли не-будь стикались з іронією долі? Та хто з нею не стикався… у кожного своє.
Я от вчора переконалась у тому, що іронія долі щодо мене завжди прихильно налаштована. Якому інакшому поясненню підпадає факт того, що коли нема нічого до діла – то нічого робити, а коли є справи – то все зразу і навалом? Read the rest of this entry →

Єдина «проблема» з якою я стикаюсь на даному етапі мого життя – це мій вік. Не те, щоб мені муляли мої 19 з половиною, зовсім ні, я рада моїй юності, однак факт молодості завдає трохи клопотів.
Поясню що я маю на увазі. Read the rest of this entry →

Розриваюсь. Курсова, початок сесії, повернення у дім ще однієї людини, виконати переклади, провести репетиторство, справи по дому… Read the rest of this entry →